На годиннику 18:15. За вікном уже темно, і в школі панує та особлива, гулка тиша, яку порушує лише відлуння швабри- прибиральниця миє коридор на поверсі.
Я сиджу за своїм столом. На пальцях- трохи підсохлий клей, а навколо розкидані десятки жовтих і червоних картонних листочків. Завтра ми з другим класом робимо осінню аплікацію, і я вирішила заготовити складні деталі заздалегідь, щоб встигнути всім приділити увагу на уроці.
Учитель початкової школи рідко йде додому зі дзвоником. Завжди є непроставлені оцінки в електронному журналі, неперевірені зошити, розробка роздаткового матеріалу і діти, які чекають на батьків у групі подовженого дня.
Сьогодні був хороший, але дуже довгий день. Сашко нарешті зрозумів, як додавати з переходом через десяток, і його очі світилися гордістю. А маленька Соломія розплакалася, бо загубила гумку, і мені довелося її довго заспокоювати та шукати пропажу під партами. Я віддала їй частинку свого тепла. Я віддала його сьогодні всім двадцяти восьми учням.
Але зараз, дивлячись на ці картонні листочки в тиші пустого класу, я відчуваю себе як порожнє горнятко.
Хто наповнить вчителя?
Ми вчимо дітей ділитися, бути добрими, підтримувати одне одного. Ми є для них тим самим надійним дорослим, який завжди знає відповідь, завжди має в кишені вологу серветку, а в серці- безмежне терпіння. Ми- великі контейнери для дитячих емоцій, страхів і радощів.
Та коли день закінчується, ми залишаємося сам на сам зі своєю втомою. Родина вдома бачить лише нашу фізичну виснаженість, але рідко може до кінця зрозуміти той емоційний вакуум, який часто настає після важкого навчального тижня.
Зрозуміти це може тільки той, хто сам щодня стоїть перед дошкою. Той, хто теж віддирає клей від пальців о шостій вечора і часом переживає за чужих дітей, як за своїх.
Запрошення в коло «своїх»
Саме тому кожному з нас життєво важливо мати простір, де не треба бути ідеальним. Де можна прийти, сісти і чесно сказати: «Колеги, я сьогодні просто не маю сил». І ніхто не скаже: «Ти ж сама обрала цю професію». Натомість тобі наллють чаю, обіймуть словом і розкажуть кумедну історію зі своєї практики, щоб ти знову посміхнулася.
Ми в «ОСВІТЕЦІ» вирішили створити такий безпечний простір для вчителів. Місце, де можна наповнити своє «порожнє горнятко» серед тих, хто відчуває те саме.
Запрошуємо вас у наше коло «НеПедрада: вечір зеленої ручки»!
Ми збираємося щонеділі в нашому затишному просторі. Це не семінар і не тренінг. Це неформальне, тепле коло колег, де ми п’ємо чай, ділимося справжніми, не причесаними історіями, сміємося, іноді мовчимо, але головне- підтримуємо одне одного.
Якщо ви відчуваєте, що вам потрібне перезавантаження в колі тих, хто дійсно розуміє- ми чекаємо на вас.